Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований серед мальовничого лісу поблизу села Лебедин Шполянського району Черкаської області. Обитель заснована у 1779 році. За переказами, її заснували кілька монахинь із розореного молдавського Калатурського монастиря, серед яких згадуються імена Магдалини та Трифілії. Монастир відігравав важливу роль у духовному та культурному житті краю. У ХІХ столітті тут діяли церковно-приходські школи, приймали паломників, зберігали церковні книги та рукописи. На території обителі знаходиться цілюще джерело, відоме серед вірян як „Магдалинінське“.

У роки радянської влади монастир було закрито (приблизно наприкінці 1920-х – початку 1930-х років), частина будівель занепала. Під час німецької окупації деякий час тут відновили богослужіння, але після війни монаше життя знову припинилося. Відродження монастиря розпочалося наприкінці ХХ століття, а в 1990-х роках він був офіційно відновлений. Архітектурний ансамбль монастиря включає муровану надбрамну дзвіницю, корпус келій і храмові споруди, відновлені після реставраційних робіт. Монастир відомий своєю спокійною атмосферою, доглянутою територією та традиціями гостинності до паломників.