У кількох сотнях метрів від Пагорба Слави у Черкасах в історичній частині міста — на черкаському Подолі 1671 року стояла дерев'яна козацька церква Святої Трійці. Її історія сягає понад трьох століть.

А які її віхи є найважливішими та як в історії церкви відображена історія міста Черкаси? Про це Суспільному розповів історик та археолог Дмитро Куштан.

Пане Дмитре, насамперед, скажіть, як на на сучасних теренах України і, зокрема, в місті Черкаси, зʼявилися козацькі храми?

Цей процес пов'язаний з тим, що наприкінці 16—на початку 17 століття відбувається процес покозачення українських міст, що були розташовані неподалік кордону з Диким полем, таких, наприклад, як Черкаси. Тобто, козаки уже фактично постійно жили в місті. З 1625 року в Черкасах вже був Черкаський полк. Черкаський полк разом з іншими полками входив до складу реєстрового війська Запорізького, тобто бойової одиниці Речі Посполитої. Потім, після національно-визвольної війни Богдана Хмельницького козацтво починає вирішальну роль відігравати в цих містах. Цей процес тривав на Правобережжі до десь 80-х років 17 століття, і був припинений в зв'язку із розпалом Руїни, війн із Московським царством, із Османською імперією, що призвели практично до запустіння цієї території.

Як відбувалося будівництво козацьких храмів?

Скоріш за все, храми будували з ініціативи козацької старшини, за рахунок її коштів. Для них була характерна барокова дерев'яна архітектура, яку ми зараз називаємо козацьким бароко, або козацьким архітектурним стилем. Із таких церков на території Черкас була лише одна церква, яку можна назвати по праву козацькою — парафіяльний храм Пресвятої Трійці, розташований на території черкаського Подолу. Але цей храм був не перший в місті, він був другий по хронології. Найперший храм — це Миколаївська церква, її згадано в описі Черкаського замку 1552 року. Втім, ця церква не була козацькою, вона була замковою, тобто, перебувала у віданні замкової адміністрації.

А яку роль відігравали козацькі храми, зокрема, Свято-Троїцький храм в суспільно-політичному житті тамтешнього люду ?

Звісно, за відсутністю засобів масової інформації на той час храми відігравали значну роль в пропаганді тих чи інших ідей, були таким рупором народним, можна сказати. 

Ви вже зазначили, що перший козацький храм Святої Трійці був дерев'яним. Це специфічна архітектура і типова саме для козацьких храмів?

Для нашої території для того часу так, тому що в районі Черкас відсутні природні поклади каменю. До початку 19 століття на території Черкас цегляних будівель теж не було.

Дмитре, розкажіть, як зміна епохи позначалася на житті Свято-Троїцького храму? Ми також можемо говорити про добу 19-го століття, коли храм було перенесено на теперішній Пагорб Слави і згодом побудовано на місці теперішнього його розташування?

Почнемо з ранньої історії храму, з його виникнення. Він був закладений у 1671 році, за гетьманування Петра Дорошенка. Благословення на будівництво цього храму дав його сподвижник, київський митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський. Храм був невеличкий, з дерева. Скоріш за все, він з самого початку був козацький. Але потім, в 70-х роках 17 століття, настає розпал Руїни, великий згін, коли населення з Правобережжя насильно переселяли на лівий берег. Ця територія запустіла, але після того, як на початку 18 століття територія правобережної Черкащини знову відходить до Речі Посполитої, храм відроджується. І нам достеменно відомо, наприклад, що в 1740-х роках він на деякий час підпав під Унію, тобто, був уніатським храмом. Потім його повернули знову в лоно православної церкви, і ось таким дерев'яним православним храмом він дійшов до кінця 18 століття, коли цю територію поглинула Російська імперія. Зрозуміло, що його кожні 50-40 років перебудовували, відновлювали, але все це відбувалося на одному місці, на одному фундаменті, можна сказати. Ця територія поруч із сучасним Пагорбом Слави, метрах у трьохста.

На превеликий жаль, не збереглося креслень цього храму. Ні 17, ні 18, ні навіть 19 століть. Можливо, дещо колись в архівах це віднайдуть.

Єдине доступне нам джерело, яке дає уяву, який вигляд мав храм — це гравюра Казиміра Пржишиховського, польського художника, яка датується 1861 року. І буквально через два роки після цього церкву цю розбирають, як написано, "за вєтхостью" і переносять на нове місце, на нинішній Пагорб Слави. А до цього тут був Черкаський замок 17—18 століття. І відбудовують уже не з дерева, а з цегли. Відбудовують в такому, вже зовсім не козацькому стилі, а в стилі, притаманному російським церквам 19 століття. Ця церква проіснувала на місці теперішнього Пагорба Слави, до 50-х років уже минулого століття. Пережила Другу світову війну. Уже наприкінці свого існування вона стояла без куполів. В ній був клуб. І оцей провулок, що проходить попід пагорбом Слави, називали Клубним. І нарешті, коли виникла ідея спорудження меморіального комплексу, залишки Троїцької церкви були остаточно знесені. А в 1975 році Пагорб Слави постав у такому вигляді, як ми бачимо зараз.

Чому було змінено функціональне призначення цього храму в добу радянської влади? Чи можливо було побудувати храм на тому місці, на якому він був раніше? Чому саме сюди його перенесли?
Чому перенесли його з Подолу сюди? Я думаю, це було пов'язано з політикою російської імперської колонізації. Вони намагалися навіть в церковній сфері викорінити все, що стосувалося попередньої литовсько-польської доби історії міста Черкаси. І не тільки міста Черкаси. Тим більше, вони вважали, що цей храм "заплямував" так би мовити, себе уніатством. Тому вони вирішили це кардинально — замість того, щоб збудувати новий храм на старому місці, вони його перенесли на зовсім нове місце.

Два роки тому ви були керівником археологічної експедиції, яка проводилася в історичній частині Черкас. Ви розповідали, що вдалося натрапити на значне людське поховання, характерне для доби ранньої історії міста Черкаси. І воно поряд із тим місцем, де раніше була Свято-Троїцька церква. Розкажіть, чи взаємопов'язані ці факти — церква і поруч поховання?
Це не просто поховання, це великий міський цвинтар. Коли ми розпочинали розкопки на цій ділянці, то, загалом, знали, що десь в цьому місті стояла Свято-Троїцька церква. Справа в тому що до нашого часу дійшли плани міста Черкаси кінця 18 — початку 19 століття, де ця церква позначена якраз під мисом, де зараз розташований сквер Богдана Хмельницького. Ми сподівалися натрапити на рештки цієї церкви, але сталося, що ми натрапили на цвинтар, який був прилеглий, розташований навколо храму. Було досліджено 186 поховань, вони всі здійснені за християнським звичаєм. Датуються ці поховання якраз часом функціонування Троїцького храму. Основна частина — це остання третина 17 століття, все 18 століття.

Чи вдалося вам натрапити на будь-які артефакти, які вказують на розташування поруч козацької церкви?

Прямих немає, але є побіжні фактори. Наприклад, той, що концентрація поховань чим ближче в ту сторону, де, за нашою думкою, був храм, тим більша. Це зрозуміло — кожен хотів поховати свого родича ближче до святині, ближче до храму. Інший фактор — це те, що під час дослідження периферії цього цвинтаря ми виявили об'єкти, які ми ідентифікували, як залишки будинку настоятеля храму. Це були споруди другої половини 18 століття, з пічними кахлями, керамічним посудом. Але, крім того, ми знайшли чимало фрагментів церковного начиння, фрагменти окладів ікон, кілька кришок від кадильниць, фрагмент наперсного хреста. Тобто, очевидно, що мешканець цієї будівлі був напряму пов'язаний із храмом. Ці матеріали зберігаються в Черкаському міському археологічному музеї середньої Наддніпрянщини.

Чи містить територія старого черкаського Подолу потенціал для майбутніх археологічних і не тільки досліджень, які б дозволили нам пізнати історію козацького храму?

Звичайно, містить. Оскільки виявили цвинтар Троїцького собору — ми тепер приблизно знаємо, де стояла Троїцька церква. На перспективу при наявності бажання у наших можновладців можна цю ділянку дослідити. Зрозуміло, що на це потрібні кошти і час. Наші можновладці люблять на публіку пишатися козацькою історією Черкас. Але, коли доходить до справ, то не прагнуть сприяти цьому. А, наприклад, якби ми дослідили фундаменти цієї церкви, можна було б цей об'єкт перетворити в музей. І це була б, я думаю, родзинка туристичних історичних Черкас.